Барський замок. Візуалізація 1.0


English version here

      Амбер був завжди і завжди буде, і будь-яке інше місто буде лиш Відображенням, однією з Тіней Амбера. Я пам'ятаю тебе. Я ніколи тебе не забуду. Я думаю, в глибині душі я і не забував тебе ніколи...
                                           Р. Желязни, "Хроніки Амбера"


На українському Поділлі, у витоках річки Рів, є старовинне місто Бар. Бачило це місто і татар, і поляків, і козаків, і гетьманів, і росіян, і королеву Бону, горіло у вогні селянських повстань, було резиденцією гетьмана Конецпольського, гетьмана Виговського та осередком Барської конфедеранції. З тих часів зберігся історичний об'єкт, який є найбільш таємничим, найбільш занедбаним та найбільш обговорюваним останнім часом - Барський замок. Можливо, хтось із таким же захопленням, як і герой Р. Желязни, згадував би Барський замок, якщо б він зберігся до наших днів...



Трохи історії


Далі коротко із Вікіпедії, щоб означити основні етапи.

Територія міста Бар була заселена з прадавніх часів. Активний розвиток краю, будівництво укріплених градів-замків почалося після завоювання Ольгердом (Битва на Синіх Водах), в результаті якого земля увійшла до складу Подільського князівства. Після розподілу Галицього князівства в 1349 р., на Барській землі, як частині Західного Поділля, почав посилюватись вплив литовських князів, а вже із 1366 р. подільські князі платили данину королю Польщі. У 1370—1386 рр. — залежність від короля Угорщини. У 1387 р. на Поділлі відновлено владу Польщі.

Перша документальна згадка про місто (під назвою «Ров») відноситься до 1401 р. Михайло Сергійович Грушевський в праці «Барське староство» пише: "… вже в 1405 р. Ров був населеним містом, так що заселення його слід віднести до попереднього часу…"

Однак, існує версія, що вже у 1380 році брати Коріатовичі збудували на цій території замок з подвійними дерев'яними стінами з вежами, тобто набагато раніше за першу згадку про місто.

У 1430 році, після смерті останнього представника сім'ї Коріатовичів, Ров перейшов до Королівства Польського.

Після чергових навал татар на Поділля (1453, 1 457, 1469, 1474, 1478, 1489 1490, 1494, 1498) замок постійно відновлювали. У хроніці Марцін Бєльський описав мародерства орди 1452 р., протягом якого татари захопили і зруйнували замок в Рові, захопили в полон жителів й старосту Стогнева Рея з сім'єю. Казимир Ягелончик дозволив старості Андрію Одровонжу (1456), викупити Ров з його околицями від спадкоємців Рея. Король Сигізмунд І дав (1532 р) привілей Рову і Сатанову, з усіма належними до них місцевими жителями, звільнення на 8 років від податків та інших зборів у зв'язку з спустошенням від татар.

1533 р. до Ровського замку прибула королева Бона Сфорца із сином Сигізмундом Августом. Вона викупила землі Рова і околиць, наказала будувати нову фортецю і назвала місто "Бар", на честь Барі — свого княжого володіння в Італії, в якому вона народилася. Новий замок було зведено 1538 р. на новому місці. Землі навколо замку було об'єднано у Барське староство. На місці старого замку виникло поселення Горний Бар або Чемериси.

На жаль, жодних планів чи рисунків дерев'яного замку не збереглось, тому сказане далі буде відноситись лише до "нового" Барського замку.



Кам'яний замок


У XVII сторіччі замок був уже повністю мурований. В плані квадратний, на рогах його були бастіони чи башти, які задалеко відступали від периметру мурів і висовувалися по діагоналі. Але мало що збереглося вже на початок 20 ст. Новий кам'яний замок було збудовано під керівництвом Мартіна Гербурта, який був старостою барським 1553-1570 рр., з метою укріплення південних рубежів Речі Посполитої, перекриття виходу до Чорного моря. Замок Бар став третьою за величиною (після Кам'янця і Меджибожа) фортецею Речі Посполитої, й разом із Бердичевим Бар називали "брама польської України".

Дослідни